На превеликий жаль обірвалося життя 18-річного Богдана Сугака. Богдан займався спортом та навчався у Національному університеті імені Василя Стуса. 

Про те, що хлопець помер повідомили у храмі УГКЦ, який відвідував Богдан.

“Зі святими упокой, Христе, душу померлого раба Твого Богдана, де немає ні хвороби, ні журби, ні смутку, а життя безкінечне. Бо Ти єси воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем і Святим Духом нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь”.

Батька  Дмитра доволі зворушливо і повчально описав життя сина:

“Богданчик народився 11.02.2004 року у м.Вінниця. Батько Дмитро, мати Наталія, брат Нікіта. Навчався у школі 20 та 9. Займався спортом: плавання, дзюдо, бокс. У 2021році поступив у Донецькій національний університет на факультет хімії. Мріяв закінчити бакалаврат, магістратуру та аспірантуру. Дуже любив маленьких дітей. Мріяв мати доньку, та зробити її видатним вченим по хімії на весь світ, щоб всім людям довести, що жінки теж можуть бути вченими. Дуже хотів бути самостійним.
Дуже любив Церкву та церковний спів. Завдяки отцям та парафії я бачив, що він там був дуже щасливим і відкритим, навіть більше ніж вдома. Я, як батько, розумів, що він хоче бути самостійним, але він дуже швидко до цього рухався, тому і стримував його від цього, тому що розумів, що це небезпечно. Дуже любить свого брата Нікіту і для нього він нічого не жалів, постійно разом гуляли та раділи життю разом. Нікіта був був єдиним його другом в житті. Був період коли він мав бажання стати монахом.
В останній рік дуже часто казав, що помре і нам з дружиною здавалося, що він жартує, але коли я чув Бога, який мені сказав, що може забрати дитину в мене, я Його просив, щоб цього не сталося і думав що це якійсь іспит для мене. Я пам’ятаю його очі в Церкві, в таборі аніматором, він був дуже щасливим, як мала дитина і це мене тішило.
Так, ще, завжди мотивував нас, своїх батьків, частіше ходити до Церкви, до Сповіді та Причастя.
І Нікіту, брата свого, замотивував, але з його смертю ми з дружиною зрозуміли , що нам потрібно мінятися як хотів Богдан.
Він мав мале життя, але завдяки Церкві, отцям, парафії, друзям, родині, яка його буде вічно любити, його життя було гармонійним, яскравим, цікавим і повним радістю”.
Принесімо живу щиру молитву за Богдана. Підтримаймо молитовно його батьків та всю родину.